DytSadok.info

Медичний кабінет

ЗДІЙСНЮЄМО ПРОФІЛАКТИКУ

Яка дрібнота прямує дитині до рота

Тепер можна лише здогадуватися, як у животі хлопчика опинилися магнітні кульки. Такі маленькі, а скільки ж лиха наробили — стягнули, як прищіпки, стінки кишківника. Це спричинило його непрохідність, перфорацію та перитоніт. Навіть кваліфіковані хірурги не змогли врятувати хлопчика від інвалідності — значну частину кишківника вони були змушені видалити. Нехай ця чергова прикра історія, яку нещодавно транслювали по телебаченню, нагадає батькам ваших вихованців, що поряд з маленькими дослідниками не можна втрачати пильність ні на мить!!!

Варто дорослим залишити дитину, зокрема раннього віку, бодай на кілька хвилин наодинці, вона миттю потягнеться своїми спритними рученятами до всього, що може дістати. Рідко дитина втримається, аби не спробувати свою «здобич» на смак. Добре, коли ці гастрономічні експерименти завершуються життєвим уроком на кшталт «так робити не можна». Однак іноді наслідки такої дитячої цікавості — тяжкі і навіть фатальні.

Чого лишень немає в колекціях дитячих торакальних або хірургічних відділень: гвинтики й монети, голки й намистини, гудзики та канцелярське приладдя, кульки, деталі металевих і пластикових іграшок, батарейки-«таблетки», магніти* — цей список можна продовжувати ще довго й дивувати вас назвами різної дрібноти, про яку ви навіть не могли подумати б. Чим небезпечна ця дрібнота, якщо потрапить дитині до рота?

1. Монети, деталі іграшок, намистини, кульки, гудзики

Якщо розмір цих предметів невеликий, то навіть якщо вони потраплять у дихальні шляхи**, певний час можуть не турбувати дитину або ж видавати себе періодичним вологим нападоподібним кашлем з мокротинням, іноді — температурою тіла 37...37,9 °С. Із розвитком запального процесу фізичний стан дитини погіршується: позначка на термометрі значно піднімається догори, кашель стає частим, наростає інтоксикація.

Зазвичай дитину госпіталізують із пневмонією, яка складно піддається лікуванню і часто має деструктивний характер. Стороннє тіло лікарі виявляють під час бронхоскопії. Якщо воно тривалий час затримається в дихальних шляхах, то може спричинити пролежні. Чим це небезпечно для дитини? Залежно від місця знаходження дефекту може бути прорив у стравохід, плевральну порожнину, аорту. В останньому випадку миттєво настає смерть унаслідок посиленої кровотечі.

Якщо такі предмети потрапили до шлунка, то в більшості випадків вони виходять природним шляхом. Якщо затримуються в стравоході, може утворитися пролежень, а згодом унаслідок тиску на стінку стравоходу — трахеостравохідний свищ. Іноді до появи ускладнень симптоми незначні, відтак лікарі установлюють діагноз запізно. Саме з цієї причини дітей з підозрою на стороннє тіло в стравоході госпіталізують для обстеження. Якщо стороннє тіло значних розмірів, може виникати непрохідність.

2. Голки, цвяхи, канцелярські кнопки, шпильки

Ці «гостродзьобі» предмети небезпечні для життя дитини, незалежно від того, куди потрапили: чи то в дихальні шляхи, чи то в стравохід. Якщо вони потрапили в дихальні шляхи, то спричиняють:

кровохаркання;
набряк, що супроводжується дихальною недостатністю;
медіастеніт — за перфорації та інфікування.

Якщо в стравохід, наслідки можуть бути такими самими. Навіть якщо благополучно його пройдуть, можуть проколоти стінку шлунка чи кишківника, спричинити перфорацію та перитоніт. Хоча це буває рідко. Зазвичай такі предмети пересуваються по шлунково-кишковому тракту тупим кінцем уперед і не викликають пошкоджень.

3. Батарейки-«таблетки»

Здебільшого такі батарейки потрапляють у стравохід, але іноді застрягають й у дихальних шляхах. Пошкодження виникають під впливом таких чинників (одного чи усіх):

тиску й появи некрозу;
лугу, що належить до складу електролітного агента;
електричного струму, якщо батарейка розрядиться.

Іноді батарейки-«таблетки» затримуються в організмі дитини протягом кількох днів, тоді виникають тяжкі ерозії з формуванням трахеостравохідного свища. У медичній літературі навіть зафіксовано поодинокі випадки пенетрації такої батарейки в аорту, коли вона застрягла в місці природного звуження стравоходу.

Якщо батарейки потрапили до шлунка, вже через дві години вони можуть уразити слизову. Якщо до кишківника, — подальші ураження вже малоймовірні. Хоча зафіксовано випадок перфорації батарейкою дивертикула Меккеля через три доби після того, як її проковтнула людина.

4. Насіння, крупи, горіхи

Якщо для шлунково-кишкового тракту ці предмети безпечні, то про дихальні шляхи цього сказати не можна. Адже якщо вони затримаються в трахеї чи бронхах, набрякнуть, довкола виникнуть грануляції, що повністю перекриють просвіт і зроблять ці предмети невидимими під час бронхоскопії.

Протягом тривалого часу (іноді кількох місяців) дитину може нічого не турбувати. Лише час від часу в неї може бути вологий кашель і температура тіла 37...37,9 °С. Згодом запальний процес прогресуватиме, і зрештою — лікарі виявлять пневмонію, нерідко деструктивного характеру.

Десятирічну дівчинку в тяжкому стані привезли до торакального відділення Київської обласної дитячої лікарні з попереднім діагнозом: абсцес нижньої долі правої легені. Провідні симптоми — гнійне харкотиння та кровохаркання. Під час бронхоскопії стороннє тіло не виявили. Провели правобічну лобектомію. Під час втручання виявили надзвичайно виражений спайковий процес у плевральній порожнині. У видаленій частині легені виявили колосок, розташований у порожнині абсцесу. Під час ретельного збору анамнезу мати згадала, що її донька у два роки тримала в роті травинку з колосками. Після невдалого вдиху дівчинка сильно закашляла, та вже за кілька хвилин їй стало краще. Тоді батьки не звернули уваги на цей випадок. Із трьох років дівчинка кілька разів хворіла на пневмонію, згодом виникла легенева кровотеча. Після консультації лікаря-фтизіатра діагноз «туберкульоз легень» не підтвердився, дівчинку направили до лікаря-пульмонолога.

5. Жуйки

У страшилки про «кишки злипнуться» вже не вірить навіть дитина. І правильно, адже шкода від того, що вона проковтне жуйку, — незначна, порівняно з тим, що може трапитися, якщо жуйка застрягне в дихальних шляхах. Жуйка часто розпадається на часточки, які можуть переміщуватися в різні сегменти органів дихання. Це може привести до масивного запального процесу в легенях.

Згідно із статистичними даними, якщо сторонні тіла потрапляють у дихальні шляхи, то з них знаходять:
• 12% — у гортані;
• 18% — у трахеї;
• 70% — у бронхах.

6. Лікарські засоби
Пігулки — лідери серед лікарських засобів за кількістю отруєнь у дітей. Причина більшості таких випадків — батьки без контролю зберігають лікарські засоби. Приміром, можуть випити пігулку, а пластинку «забути» покласти в аптечку. Також зіграти злий жарт може звичка тримати все під рукою.

Зафіксовано, що найбільше дітям «до вподоби» ті лікарські засоби, які найчастіше вживають батьки: гіпотензивні, протизапальні, антигістамінні та транквілізатори. Клінічні форми та симптоми отруєння залежать від діючої речовини. Дитину навіть з підозрою на отруєння лікарськими засобами мають госпіталізувати в токсикологічне відділення.

7. Отруйні рослини, гриби

1/3 блідої поганки — смертельна доза для дитини

Часто в погоні за бажанням облаштувати кімнату дитини рослинами батьки забувають поцікавитися, чи бува не отруйні вони. Та й поза межами помешкання не надають значення, якщо дитина близько підходить до незнайомих рослин чи грибів. А дарма, у 50% випадків отруюються такими рослинами саме діти віком від одного до шести років. Клінічні форми та симптоми можуть бути різноманітними. Вони залежать від діючої речовини, кількості отрути та віку дитини. Так, загальні прояви отруєнь у дітей:

зміна поведінки та свідомості, можливі судоми, непритомність, галюцинації, пригнічений або збуджений стан;
порушена координація рухів;
біль у животі, нудота, блювота, діарея;
тахи- або брадікардія;
розлади дихання;
підвищений/знижений артеріальний тиск;
почервоніння, блідість або синюшність шкіри;
розширен
і або звужені зіниці.

Вітаміни

Найпоширенішими з вітамінів є:

Вітамін А сприяє росту, потрібний для нормального зору. Його багато у моркві, маслі, сирі, яйцях, печінці, помідорах, зеленій цибулі.
Вітаміни групи В необхідні для розумової і фізичної праці. Містяться вони у житньому хлібі, вівсяній та гречаній крупах, у горосі, квасолі, жовтку яєць, печінці, м’ясі.
Вітамін С запобігає застуді, поліпшує кровообіг, сприяє росту, лікує цингу. Багато його в капусті, картоплі, помідорах, цибулі, шипшині, часнику, лимонах, чорній смородині.
Вітамін D зміцнює кістки, запобігає рахітові. Міститься в молоці, печінці, житньому хлібі, яйцях, риб’ячому жирі.

Організм дитини, особливо в період його формування, дуже чутливий до дефіциту вітамінів. При їх нестачі розвивається гіповітаміноз (погіршення самопочуття, швидка втомлюваність, дратівливість, зниження захисних сил організму). Такі стани частіше спостерігаються взимку та навесні, що пов’язано з особливостями харчування у ці періоди. Адже тоді менше вживається свіжих овочів та фруктів та й вміст вітамінів у цих продуктах є меншим, ніж влітку та восени. Тоді добову потребу у вітамінах слід забезпечити змішаним раціоном харчування. Корисно вживати щоденні вітамінні салати, які доступні кожній сім’ї:1. Морква, яблуко, солоний огірок, хрін, зелень петрушки.
2. Червоний буряк, морква, майонез.
3. Редька, морква, часник, сметана, сіль, цукор, зелень петрушки.

На формування м’язової, кісткової, нервової тканин у дітей впливають мікроелементи: калій,кальцій,магній, залізо, йод, фосфор, цинк. Тому у харчуванні мають бути : яблука,абрикоси, вишня, виноград, ананаси, квасоля, огірки, капуста, риба, м’ясо, в яких їх найбільше.

Для прикладу візьмемо кільку. Це дрібна промислова риба родини Оселедцеві. Хоча її незаслужено відносять до дешевих сортів риби, вона - величезний резерв кальцію. А кальцій бере участь у формуванні кісткової тканини, стимулює ріст дитини. Під його впливом формуються гарні й міцні зуби. А в хребті, лусці, хвості зосереджені також запаси фосфору.

Вітамін D в житті дитини

Тільки під дією ультрафіолету наш організм починає виробляти цей важливий для здоров'я вітамін. Чим ми можемо собі допомогти під час довгого похмурого сезону?

Часті застуди, втома, безсоння ... Звичайна реакція на негоду? Можливо, справа і в іншому - в дефіциті вітаміну D. Він необхідний для підтримки нашого імунітету, а крім того, впливає на стан нервової системи, роботу серця і згортання крові.

Останні дослідження показують, що профілактика цілого ряду онкологічних захворювань також безпосередньо пов'язана з вмістом цього вітаміну в організмі. Насправді, цю речовину називають вітаміном лише за традицією: вона має гормональну природу.

У нашому організмі вона в основному синтезується під впливом ультрафіолетових променів. Або (у суттєво менших кількостях) потрапляє до нас з продуктами харчування.

У них вітамін D знаходиться в так званій неактивній формі, яку наш організм під впливом тих же сонячних променів потім «активує», перетворюючи в гормон кальцитріол - регулятор обміну кальцію та фосфору. Саме він відповідає за здоровий стан кісткової тканини, захищає дітей від захворювання на рахіт, а людей у віці - від остеопорозу.

На вулиці ...

Самий вірний спосіб відновити запаси вітаміну D - побувати на сонці. Влітку досить буде 20-хвилинної прогулянки погожим днем у відкритому одязі.

При цьому, при засмаганні варто знати міру: дуже засмагла шкіра починає пропускати значно менше ультрафіолету, ніж його потрібно для вироблення в організмі «сонячного» вітаміну. Причиною дефіциту вітаміну D може стати затяжна похмура погода, яка властива нашим широтам.

Влітку і восени помірний дефіцит вітаміну D спостерігається лише у 13% дорослих, а от у зимово-весняний період ця цифра зростає до 36%.

... І на тарілці

Найчастіше вітамін D можна знайти в продуктах тваринного походження, наприклад у вершковому маслі і яєчному жовтку ... тобто в тій їжі, ставлення до якої останнім часом у багатьох змінилося через інтерес до здорового харчування.

Багато вітаміну D і в печінці, яку люблять не всі, і в морській рибі, яку ми їмо недостатньо. Джерелом вітаміну D можуть стати і його препарати. Кому з нас його не вистачає найчастіше?

Три основні групи ризику - це діти, вагітні жінки та літні люди (у яких в силу віку сповільнений синтез вітаміну D). Але не тільки вони.

Причиною нестачі вітаміну D можуть стати захворювання печінки і нирок. Саме в цих органах вихідна форма вітаміну перетворюється в гормон кальцитріол. Щоб визначити дефіцит вітаміну D в організмі, проводять аналіз сироватки крові. Його може призначити лікуючий лікар і в разі гіповітамінозу прописати необхідні препарати.

Для дітей і дорослих - зразкові рекомендації добового споживання вітаміну D з їжею.

Діти та підлітки
• 1-3 років: 10 мкг;
• 4-12 років: 5 мкг;
• 13-19 років: 5 мкг.
Дорослі: 5 мкг.
Вагітні жінки: 10 мкг.
Літні люди: 10 мкг.

Чи потрібно робити щеплення?

Так. Судіть самі: епідпаротит (свинка) може призвести до безпліддя у хлопчиків, коклюш - до ураження нервової системи, гепатит В - до цирозу печінки. Щеплення від туберкульозу - необхідні: в Україні зараз зафіксована епідемія туберкульозу, яким раніше хворіли тільки ув'язнені і люди з неблагополучних сімей. Щеплення принесуть тільки користь, за умови, якщо лікар правильно оцінить стан здоров'я дитини, і вакцина буде якісною. Чи всім потрібно робити щеплення? Як правило, так. Але у всіх правилах бувають виключення. Щеплення можна (і потрібно) робити всім здоровим дітям. Перед проведенням вакцинації важливо з'ясувати, чи немає протипоказань по вищезгаданим пунктам, виміряти температуру тіла, зробити загальний аналіз крові та сечі, в деяких випадках - аналіз крові на з-реактивний білок, щоб дізнатися, чи немає в організмі запального процесу. Імунізація проводиться вакцинами (активна імунопрофілактика) або сироватками та імуноглобулінами (пасивна іммунопрофлактіка). Ослабленим дітям роблять пасивну імунопрофілактику.

Кір - гостре інфекційне захворювання

Існує помилкова думка, нібито кір - хвороба легка і оберігати від неї дітей не обов'язково. Однак нерідко це захворювання протікає дуже важко і має тяжкі ускладнення. Щоб захистити дітей від таких наслідків кору, необхідно вчасно прийняти запобіжні та лікувальні заходи. Багато хто помилково вважає, що кожна дитина повинна перехворіти на кір. Це неправильно і давно спростовано наукою і самим життям. Способи зараження Хворий на кір при кашлі, чханні, розмові виділяє в повітря мікроби. Якщо цим повітрям дихає дитина, яка ще не хворіла на кір, навіть дуже короткий час, вона інфікується. Хворий на кір заразний для навколишнього оточення протягом 10 днів з дня появи у нього перших ознак захворювання - нежиттю, кашлю і нездужання. Через здорових людей і речі хворого кір не передається. І якщо дитину, яка тільки занедужала, негайно укласти в ліжко і припинити на 10 днів доступ в квартиру іншим дітям, розповсюдження хвороби не відбувається. Хворіють на кір зазвичай один раз в житті. Повторні випадки бувають дуже рідко. Для кого особливо небезпечний кір У здорових дітей старше 3 років важкі ускладнення кору бувають рідко, тому вони зазвичай добре переносять цю хворобу. Але у маленьких дітей, особливо у віці до 2 років, кір може дати ускладнення, небезпечні для життя. Ці ускладнення частіше бувають у дітей, яких рано відняли від грудей матері, що мало бувають на свіжому повітрі чи страждають на рахіт. Особливо часті ускладнення у дітей, які до моменту появи кору страждають іншими хворобами (запаленням легенів, коклюшем, грипом, дифтерією, скарлатиною) або перенесли їх незадовго до кору. При цих умовах важкі ускладнення можуть з'явитися не тільки у маленьких, але й у дітей старше 3 років. Кір небезпечний і в іншому відношенні: він послаблює організм і знижує здатність чинити опір хворобам. Під час або незабаром після кору діти особливо легко підхоплюють дизентерію, дифтерію або грип. Кір, послаблюючи організм, може також сприяти поверненню тих хвороб, якими дитина страждала раніше. Буває так: дитина, хворіла на туберкульоз, почувається добре, але варто їй захворіти на кір, як туберкульоз знову спалахує з більшою силою. Інша дитина починає видужувати від дизентерії, але якщо він у цей час захворіє на кір, дизентерія знову розгориться і може навіть послужити причиною загибелі дитини. Загрозливі для життя ускладнення кору, загострення туберкульозу, дизентерії зустрічаються частіше у маленьких дітей, і чим вони молодші, тим частіше у них спостерігаються важкі наслідки захворювання. Ось чому маленьких, слабких і хворих дітей треба старанно оберігати від зустрічі з хворим на кір. Якщо ж батьки знають, що така зустріч відбулася, слід негайно повідомити про це медичному працівникові, щоб вчасно зробити дитині запобіжне щеплення. Симптоми кору Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 17 днів, частіше 7-10 днів. Це - прихований період хвороби, коли в організмі дитини розмножуються мікроби. Тому важливо створити в цей час умови для підвищення захисних сил організму дитини в боротьбі з мікробами: відразу після зустрічі з хворим на кір слід повідомити про це лікаря, за його порадою зробити дитині запобіжне щеплення, почати давати йому більше вітамінів і, поки хвороба не проявилася, якомога більше гуляти з ним на свіжому повітрі. По закінченні прихованого періоду дитина захворює. Вона стає млявою, неспокійною, примхливою; у неї порушується сон, знижується апетит, з'являється жар, нежить, кашель. Ці ж ознаки бувають при грипі, за який часто і приймають початок кору. Через 2-3 дні жар зазвичай спадає, але кашель і нежить посилюються, з'являється чхання, світлобоязнь (дитині боляче дивитися на світло). На внутрішній стороні щік, а іноді й губ, лікар виявляє дрібні червоні цятки, як би посипані дрібними висівками. За цією ознакою лікар безпомилково розпізнає кір. На 4 -5 -й день захворювання температура знову підвищується до 39-40°С, на шкірі з'являється висип у вигляді рожевих або червоних цяток, злегка піднімаються над поверхнею шкіри. Висип спочатку з'являється за вухами, на обличчі, шиї, на наступний день - на тулубі, а потім поширюється на кінцівки. Разом з появою висипання посилюється нежить і світлобоязнь, повіки набрякають, обличчя стає одутлим, голос грубим або захриплим, а кашель нав'язливим і болісним. Часто приєднується пронос: випорожнення стають рідкими, водянистими. Самопочуття хворого погіршується, дихання частішає; діти в ці дні особливо мляві, примхливі, то сонливі, то неспокійні. У дітей старше 6-7 років поява висипки може супроводжуватися головним болем, затемненням або втратою свідомості; деякі з них знаходяться в стані глибокого сну і лежать «як пласт»; в інших, навпаки, з'являється марення, неспокій, їх доводиться тримати, так як вони прагнуть кудись бігти. При позитивному перебігу хвороби на 4 -5-й день після появи висипки жар проходить, самопочуття дитини відразу поліпшується, висип тьмяніє, але залишається ще протягом 1-3 тижнів у вигляді коричневих цяток. Зникає світлобоязнь, кашель стає м'якшим і рідкісним, задишка і нежить проходять. Дитина починає одужувати, до нього повертається бадьорість, сон, апетит. Ускладнення Отрута коревого мікроба розноситься кров'ю і вражає весь організм дитини. Від коревої отрути особливо страждають дихальні органи, кишечник, внутрішні оболонки рота, очі, вуха, шкіра. Ці органи і стають улюбленим місцем для розмноження найрізноманітніших мікробів. Організм ослаблений, тому будь-яка інфекція, яка до хвороби була безпечною, може викликати загрозу та ускладнення. Нам відомі випадки, коли у батька дитини було бешихове запалення. До кору дитина залишалася в одній кімнаті з батьком, але не заразилась. Проте після того, як вона захворіла на кір, спілкування з батьком дало тяжкі наслідки: у дитини з'явилися численні гнійники на шкірі і загальне зараження крові. Тільки тривалим і наполегливим лікуванням у лікарні вдалося врятувати їй життя. З ускладнень кору найбільш небезпечним є запалення легенів.Крім цього у хворого на кір може з'явитися запалення гортані, вух, очей, слизової рота, шкіри. Всі ці ускладнення з'являються частіше у тих дітей, за якими невміло доглядають. Якщо ж догляд за хворим на кір організований правильно, ускладнення не з'являються або, з'являючись, швидко і добре закінчуються. Хворих на кір рідко поміщають в лікарню, тому батьки повинні добре знати, як доглядати за хворим вдома

Догляд за хворим вдома

Хворий на кір потребує чистого повітря та доступ до світла, що підвищує захисні сили дитини в боротьбі з хворобою та очищають кімнату від мікробів. Тому необхідно боротися з найшкідливішим забобоном, в результаті якого в кімнаті, де перебуває хворий, наглухо закривають і завішують вікна. У теплу пору року вікна повинні бути відкриті весь день; взимку слід провітрювати приміщення кілька разів на день; на цей час ліжко відсувають у бік від вікна, хворого накривають другою ковдрою, голову закривають хусткою. Кімната хворого повинна бути чисто прибрана. Вбирання треба робити вологим способом (мокрою ганчіркою), щоб не піднімати в повітря, яким дихає дитина, пил, бо в пилу завжди багато шкідливих мікробів. Постільну та натільну білизну необхідно утримувати в чистоті та регулярно міняти. Багато хто вважає, ніби хворого на кір не можна мити. Думка ця помилкова і шкідлива: на брудній шкірі завжди гніздяться мікроби, здатні викликати ускладнення. Самопочуття хворого з високою температурою, який потіє та тривалий час не вмивається, погіршується. Руки хворому слід мити кілька разів на день, тіло обтирати змоченою в теплій воді ганчірочкою, а потім сухим рушником. У теплій кімнаті (19-20°С) хвору дитини не тільки можна, але й корисно викупати (температура води 37°С). Щоб попередити захворювання очей, слід змивати гній в міру його накопичення. Промивати треба кожне око окремою кулькою з вати, змоченою в кип'яченій воді, в напрямку від скроні до носа. Щоб уникнути появи запальних вогнищ в роті необхідно поїти дитину підсолодженим чаєм, кип'яченою водою; корисно додавати у воду сік з овочів або фруктів. Хворому на кір внаслідок кашлю і нежиті буває важко дихати. Треба стежити, щоб сорочка та кофтини не вдавлювали йому шию і груди, не утрудняли дихання. Дуже шкідливо кутати дитину з руками в ковдру. Не слід давати дитині довго лежати в одному положенні, так як в легенях може вийти застій крові, який призовдить до запалення. Щоб уникнути цього, треба міняти положення дитини в ліжку, час від часу брати його на руки. Годувати дитину можна звичною для неї їжею (молоко, кисляк, каша, кисіль), але не треба годувати насильно. У розпал хвороби у дитини немає потреби в їжі і можна обмежитися невеликою кількістю, яку вона захоче з'їсти. Апетит з'являється пізніше, коли дитині стає краще, і ось в цей час, щоб швидше відновити втрачені сили, їм треба давати посилене харчування. Вмілий догляд та гігієнічна обстановка - найважливіші умови для одужання та попередження ускладнень. Як захистити дітей від кору Основний захід у боротьбі з поширенням кору - це огорожа здорових дітей від спілкування з хворими. Хвора дитина не допускається в дитячі заклади (ясла, дитячий сад, школа, консультація, поліклініка), її не можна возити на загальному транспорті, не слід ходити з ним в гості і допускати інших дітей до себе в квартиру. Про кожен випадок кору в квартирі або в сім'ї батьки повинні негайно оповістити установи, які відвідують діти, а також лікарню, якщо туди поміщені їхні діти. Своєчасно отримавши таке повідомлення, медичний працівник може попередити розвиток кору в установі та захистити дитячий колектив від важкого захворювання. В даний час є можливість запобіжними щепленнями попередити розвиток кору у дитини, навіть якщо вона заражена. Перенесений кір створює в організмі здатність виробляти протикорові захисні речовини. Цим і пояснюється несприйнятливість (імунітет) до кору у перехворілих. Сироватка, що вживається для щеплень проти кору, готується з крові людини. Якщо ввести протикорову сироватку дитині не пізніше 4-6 днів після його зустрічі з хворим на кір, вона не захворіє, а якщо і захворіє, то перенесе захворювання легко, без ускладнень, нерідко на ногах. Легка форма кору, так само як і важка, робить хворого несприйнятливим до неї на все життя. Щеплення дійсне на 3-4 тижні. В останні роки поряд з сироваткою для щеплення застосовують препарат гамма-глобулін. Перевага цього препарату полягає в тому, що його треба застосовувати в меншій кількості. Щеплення врятували дуже багато дитячих.

Педикульоз

Зараження вошами має назву "педикульоз". Підхопити вошей може хто завгодно, і це не залежить від віку, статі і соціального середовища. А от щодо механізмів зараження - тут і справді є деякі особливості. Наприклад, воші, попри наші хибні переконання, буцімто вони - прудкі створіння, не можуть стрибати або перелітати з однієї людини на іншу. Але вони досить швидко переповзають при безпосередньому контакті "голова до голови", а також при користуванні спільними гребінцями, рушниками, головними уборами. Уявіть собі роздягальню у школі чи в дитячому садочку, чи гардероб десь у спорткомплексі! Якщо дитина залишає там свій одяг, вберегтися від паразитів буває доволі важко. Зважте і на те, що без господаря (тобто без джерела їжі) воша може протриматися близько двох з половиною діб. Отже, якщо на полиці в роздягальні лежить "безгоспний" гребінець, добре подумайте, чи варто його брати. "Підчепити" вошей можна й під час відвідування сауни, бані, басейну.

Основний симптом педикульозу - сильне свербіння шкіри голови, яке може розпочатися навіть через півроку після зараження. На щастя, великої шкоди здоров’ю воші не завдають, однак якщо розчісувати місця укусів, то можуть утворитися ранки, до яких легко потрапляє інфекція.Тож, як позбутися надокучливих "квартирантів"? Здавалося б, перше, що приходить у голову - чисто вимити її. Але не так давно вчені з’ясували, що головні воші віддають перевагу чистому житлу, більше того, вони зовсім не бояться води і добре плавають.На щастя, сьогодні немає необхідності вдаватися до дідівських методів. Нині є багато препаратів для лікування педикульозу, котрі діють одночасно і на вошей і на гнид. Підібрати потрібний допоможе лікар у кожному конкретному випадку: адже в декого, особливо в дітей, можуть виникнути алергійні реакції на протипедикульозні препарати. І тоді їх потрібно буде поєднувати з антигістамінними. Ще один нюанс: обробляти протипедикульозними засобами потрібно не лише того, хто приніс живність додому, а й інших членів родини. А весь одяг і постільну білизну необхідно випрати при високій температурі води.Ну, а щодо профілактичних заходів - не лінуйтеся частіше оглядати себе і своїх дітей. Особливо важливим такий огляд є після довгого перебування в громадських місцях (наприклад, санаторіях) або при регулярному відвідуванні басейнів, спортзалів тощо.

Симптоми і лікування дифтерії

Дифтерія – це інфекційне захворювання, яке, за словами відомого лікаря Євгена Комаровського, загрожує українцям після спалаху кору, передаєUkr.Media. При цьому дифтерія є значно небезпечнішою від кору, адже смертність від неї становить 50%. Читайте про симптоми дифтерії, а також її профілактику та лікування!Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає серцево-судинну, дихальну та нервову системи, а також надниркові залози. На інфікованому місці виникає запальний процес із фібринозним нальотом.

Як передається дифтерія

Збудником дифтерії є дифтерійна паличка. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом: при чханні, кашлянні тощо. Також заразитися нею можна через посуд, іграшки, канцелярські товари та інші речі, яких торкалася інфікована людина.

Бувають випадки, коли дифтерійна паличка потрапляє в організм через слизову ока, шкіру або слизові оболонки статевих органів. Важливо знати, що носіями збудника дифтерії можуть бути люди без симптомів хвороби, але із небезпечними мікробами в носоглотці.Найпоширенішою є дифтерія ротоглотки.

Симптоми дифтерії

Життєво важливо своєчасно діагностувати дифтерію, адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну чи інфекційний мононуклеоз. Інкубаційний період інфекції триває від 2 до 10 діб. При потраплянні в організм бактерія дифтерії виділяє токсин та викликає токсико-інфекційний шок. Першими симптомами цієї хвороби є біль у горлі, погіршення самопочуття та підвищення температури.Особливо небезпечною є дифтерія ротоглотки (мигдалин). Під час перебігу цієї хвороби в горлі утворюється дифтерійна плівка, яка перекриває дихальні шляхи. Це не лише ускладнює дихання та ковтання, а може спричинити смерть від задухи. Також при дифтерії з'являється солодкуватий запах з рота.

Основні симптоми дифтерії:слабкість,біль у горлі,лихоманка,набряк залоз у шиї,світло-сірий наліт на уражених органах,специфічний запах з рота.Особливо небезпечними є ускладнення від дифтерії: блокування дихальних шляхів, пошкодження серцевого м'яза (міокардит), ушкодження нерва (поліневропатія), легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).У дорослих дифтерія протікає важче.

Лікування дифтерії

Хворих на дифтерії одразу ж госпіталізують в інфекційний стаціонар. Під час лікування пацієнту вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку.Водночас медики проводять дезінтоксикаційну терапію, хворий також проходить курс антибактеріальних препаратів, зокрема антибіотиків.

Профілактика та щеплення від дифтерії

Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення. І хоча вакцина не дає 100-відсоткової гарантії, однак у хворого зі щепленням дифтерія протікає значно легше та не дає ускладнень.

В Україні щеплення від дифтерії дітям можна зробити безкоштовно цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП, яка дає найкращий захист. Також є безкоштовна вакцина для профілактики дифтерії та правця АДП та вакцина для профілактики дифтерії та правця із зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих.

Перша доза вакцини вводиться в організм дитини в 2 місяці, друга – у 4, далі – 6 місяців, 1,5 років, 16 років. Після 16 років треба робити щеплення кожні 10 років.

Ще одним засобом профілактики є особиста гігієна – потрібно часто мити руки, протирати предмети, які торкалася потенційно хвора людина, провітрювати приміщення. Пам'ятайте, що за перших же симптомів слід одразу звернутись до медиків – чим швидше розпочнуть лікування, тим меншої шкоди дифтерія завдасть вашому організмові.

Літо, літечко…Загартовуймось !

Цієї чудової пори неможливо всидіти в чотирьох стінах. Дитина прагне повітря, сонця, прохолоди, води, що освіжає. Їй хочеться якомога більше гуляти серед чудової природи й активно рухатися – бігати, стрибати, лазити, плавати… Душа маляти прагне втішатися принадами літа. Тож прислухаймось до бажань дитини і допоможемо їй.

Літо – найкраща пора, щоб розпочинати рішучі дії задля зміцнення здоров'я дитини. Сонце, повітря, вода – то все надійні засоби, котрі, як-то кажуть, " під рукою ". Вода очищає шкіру від бруду, поліпшує кровообіг в судинах. Повітря лісів, садів або міських парків насичене особливими речовинами – фітонцидами, що збагачують кров киснем і сприяють знищенню мікробів. А завдяки сонячним променям під шкірою відкладається вітамін Д, що також оберігає малюків від хвороб.

У процесі загартування повітрям, сонцем, водою підвищується стійкість дитячого організму до змін у навколишньому середовищі, тренується реакція на перепади температури. Загартування поліпшує обмін речовин, благотворно позначається на роботі дихальної, серцево-судинної систем, підвищує м'язовий тонус. Крім того, воно підвищує провідність у нервових клітинах, що в свою чергу,сприяє поліпшенню умов для розвитку мислення. Загартований організм легше переносить фізичне і розумове навантаження.

Природа дарує кожній дитині добрий запас пристосувальних механізмів, але цим безцінним дарунком ще належить вміло скористатися.

Перш ніж розпочати систематичні оздоровчі процедури, пригадаємо основні правила, складені відомим академіком Г.Н. Сперанським:

· Загартування необхідно починати теплої пори року за умови, що дитина здорова.

· Загартувальні процедури не повинні викликати у дитини неприємних відчуттів, а тим більше остраху. Лише позитивні емоції, відчуття насолоди та задоволення. Дуже важливо знайти індивідуальний підхід до дитини.

· Проводити процедури необхідно систематично, без перерв.

· Проводячи водні процедури, треба регулярно, через кожні 5-7 днів, знижувати температуру води на 1 градус. При цьому належить стежити за емоційною реакцією дитини, швидкістю зігрівання шкіри.

· Тримати під контролем апетит малюка, дбати про повноцінне вітамінізованне харчування, стежити за змінами у вазі та зрості, збудливістю, самопочуттям.

Одним з найпростіших і найдоступніших методів загартування є повітряні ванни, які влітку приймають у самих трусиках. Дорослим лише належить стежити, щоб приміщення, де перебувають діти, було добре провітрене ( температура 19-21 С, вологість у межах 60 %) і чисте. Загартування повітрям просто неба також не вимагає спеціальних процедур і втрат часу.

Важливо тільки подбати, щоб одяг дитини був з натуральної тканини спокійних світлих тонів. Либонь, уже багато хто помітив, що в синтетичному одязі діти почуваються дискомфортно, бо він подразнює шкіру, гальмує доступ повітря і навіть може викликати алергійну реакцію.

Літо – не літо без сонячних ванн. Народна мудрість каже: "Куди рідко заглядає сонце, туди часто заходить лікар". Ультрафіолетові промені мають бактерицидний і протирахітний вплив. Перебування дитини на свіжому повітрі за сонячної погоди протягом 2,5-3 годин забезпечує організм добовою нормою вітаміну Д. Однак пам'ятаємо, що сонячні промені принесуть користь лише за умови обережності.Нагадаємо ці прості правила:

· Не можна дозволяти дітям увесь день перебувати на сонці.

· У перші дні на відкритому сонці можна перебувати не більше 5-6 хвилин. Поступово тривалість сонячних ванн збільшують до 10-15 хвилин (одноразове перебування на сонці) і до 40-50 хвилин (протягом дня ).

Літо неможливо уявити без купання в природних водоймах. Його можна починати з дітьми від двох років. Купання сприяє розвиткові сміливості, вміння орієнтуватися в незвичній обстановці, готує до оволодіння плаванням. Розпочинати купання бажано при температурі повітря не нижче +25 С і води +22 С. Тривалість – від 1 до 2 хв. з поступовим збільшенням до 5 хв.для малят 3-5 років і 8-10 хвилин – для 6-7 річних дітей. Дошкільнятам, які перенесли респіраторні захворювання, розпочинати купання можна не раніше, ніж через 1-2 тижні після одужування.Також слід пам'ятати, що не можна купати дитину на голодний шлунок або раніше, ніж через годину після їжі. У воді дитина повиння якомога більше рухатися, щоб не переохолодитися. А після купання її необхідно витерти сухим рушником та переодягти в сухий одяг.

Купання буде особливо цікавим і корисним для малого, якщо дорослий організує ігри, що не тільки розважають, а й знайомлять дитину з властивостями води.

Нетрадиційні методи оздоровлення

Щітковий масаж

Починаємо з лівої ноги. Спочатку погладжуємо внутрішню і зовнішню сторону стопи, стукаючи, потім голінь, бедро, ягодиці. Також робимо і з правою ногою.

“Жилет” – розтирати грудину і спину круговими рухами, тіло потім руки, переходячи на плечовий суглоб та кісті рук. Повторити все по 4 р.

Щітковий масаж має велике місце в загартуванні організму. При механічній дії на шкіру (проводячи по ній масажною щіткою) виникає судиннорозширююча реакція. Самомасаж знімає нервове збудження, покращує кровообіг і самопочуття дитини. При енергійній дії щіткою виникає тонізуючий ефект, при плавному – заспокійливий.

Тому рекомендується вранці проводити самомасаж енергійними рухами, перед сном – плавними.

Точковий масаж

Одним з найбільш перспективних і, найголовніше, простих та загальнодоступних методів в оздоровленні дітей є масаж біологічно активних точок.

Отже, з чого почати? Спочатку треба добре засвоїти розташування зон для проведення масажу.

Починаємо масаж з першої зони.

1) з бугорка на грудній клітці;

2) потім “виделочка” ( у ямці на передній поверхні шиї);

3) з боків шиї;

4) позаду шиї;

5) з боків носу;

6) надбрівні дуги;

7) перед вухами;

8) Ямка між великим і вказівним пальцями.

Масаж виконується наступним чином: кінчиком вказівного або середнього пальця злегка нажимають на зону і роблять обертаючи рухи спочатку за годинною стрілкою, потім проти неї: 3-4 секунди у кожну сторону.

На шиї масажують інакше. Для цього роблять розтираючи рухи зверху вниз від задньої до передньої поверхні шиї. Добре розім’явши всі ділянки і затративши усього 3-4 хвилини, ви швидко мобілізуєте захисні сили дитини. Краще за все такий масаж робити вранці та ввечері.

Ми радимо засвоїти цей метод – ви швидко побачити, як росте загартованість ваших дітей.

Масаж вушних раковин

Швидко загніть вуха вперед, спочатку мізинцем, а потім всіма іншими пальцями.

Притисніть вушні раковини до голови, потім відпустіть. Повторити декілька разів, щоб дитина відчувала у вухах хлопок. Покращення гнучкості вушних раковин сприяє загальному зміцненню здоров’я. Захватити кінчиками великого і вказівного пальців обидві мочки вух. З силою потягти їх до низу, а потім відпустити. Повторити 5-6 разів. Ця процедура особливо корисна при загартовуванні горла і порожнини рота, оскільки на вушній мочці знаходяться рефлексні зони мигдалин.

І ще одна вправа: введіть великий палець у зовнішній слуховий отвір, а вказівним пальцем притисніть виступ у вушній раковині, який знаходиться попереду (козелок). Затискайте і повертайте його у всі сторони протягом 20-30 секунд. Рекомендуємо робити цей масаж регулярно: він стимулює функцію надпочечника, зміцнює ніс, горло та гортань. Результати цього уповільнює застуду, нежить, кашель, алергію.

Масаж кистей рук

На кистях рук є представництво всього організму. На думку деяких вчених регулярний масаж великого пальця підвищує функцію діяльності головного мозку, тонізує увесь організм. Діяння на вказівний палець активізує дію шлунку, на середній – кишечник, на безіменний – нормалізує функцію печені, на мізинець – стимулює роботу серця.

Полоскання рота розчином морської солі

До комплексу загартовуючих процедур входить також полоскання рота і горла розчином морської солі. Склад розчину: 1 ст. ложка на 1 л води.

Морська сіль стерильна, володіє низкою цілющих властивостей: зберігає зуби, зміцнює ясна, дезінфікує горло. Полоскання проводиться так: після обіду набирайте в рот води, 3 рази полощете зуби, 3 рази горло. Під час сну кришталики солі продовжують цілюще впливати на організм.

Ходіть частіше босоніж!

На підошві стопи існує багато зон, які безпосередньо зв’язані з організмом людини. Натискаючи на них можна зняти біль, надати цілющу дію на певні органи. Дуже добре ходити босоніж на природі, на пляжі, вдома. У такому випадку ви обов’язково “потрапити” на потрібну крапку. Вона сама “знайдеться”, але більшість з нас відмовляються ходити босоніж навіть вдома із-за “полона” повсякденного взуття заковують ноги до іншого “полону” – шкіряних, войлочних і інших капцях. Ходити босоніж потрібно при кожному зручному випадку – це вірний спосіб загартування всього організму, позбавлення його від багаторазових засту